ІФКМ © Про сайт | Контакти

Сакральна колекція періоду Галицько-Волинського князівства

в експозиції Івано-Франківського краєзнавчого музею

Значне місце в експозиції краєзнавчого музею займає розділ «Галицько-Волинське князівство», яке виникло в кінці ХІ - на початку ХІІ ст. внаслідок феодальної роздробленості Київської Русі.

На території княжого Галича розміщувалось близько 20 церковних комплексів (єпископських і монастирських, князівських і боярських, посадських і сільських), з яких виявлено і досліджено 15. Найбільшим храмом Галича і Галицького князівства був Успенський Собор - родинна усипальниця Ростиславичів. Тут було поховано Ярослава Осмомисла у 1187 р. Відкриття фундаментів Успенського собору в Крилосі здійснив у 1937-1938 рр. археолог Я. Пастернак. Зображення зменшеної копії собору можна побачити на центральному стенді в експозиції “Історія Галицько-Волинського князівства” ІФКМ. Поруч розташований  саркофаг у якому було захоронено відомого князя.

Під час повторних археологічних досліджень руїн Успенського собору в  1992 -  1998 рр. виявлено ще понад 100 фрагментів архітектурного оздоблення. Частина з них  експонуються: фрагменти обвугленої деревини, скляні шлаки, мозаїчна смальта, фрагменти фресок, архітектурного оздоблення та покрівлі Успенського собору, які збереглися після руйнування храму у 2 пол. XVІ ст.

Фрескові зображення поєднані з мозаїчними композиціями в Успенському соборі Галича були розміщені згідно з християнськими канонами як і в інших столичних центрах Русі. Це свідчить про високий рівень культури Галицького князівства того часу.

На одній із картин – неперевершена і найхарактерніша пам’ятка архітектури княжого  Галича  кін. ХІІ ст.,  що збереглася  до наших днів - храм св. Пантелеймона    (художник І. Деркач 1998 р).

Це єдиний  і найстаріший із зображених храмів Галицько-Волинського князівства, розташований у селі Шевченкове, поблизу сучасного Галича.

Обстежуючи 1909 р. церкву св. Пантелеймона Й. Пеленський знайшов на її фасадах численні написи ХІІІ-ХVІІ ст. Один із найцікавіших стосується ХІІІ ст. і вказує на час побудови пам’ятки. Цей напис міститься на південному фасаді церкви, біля третього пілястра на висоті 1,50 м від землі. Текст напису складається з 8 рядків, видряпаних на кам’яному блоці гострим предметом. Саме такі “гострі предмети” – стилоси (писала) зберігаються у фондах та експонуються у залах Івано-Франківського краєзнавчого музею.

За однією із гіпотез – інструменти для письма були виготовлені в галицькій майстерні. Виготовлялися щитки стилоса на зразок вузького бокальчика з відтягнутими краями. На відлитих у такій формочці лопаточках залишався скромний і водночас досконалий з художньою композицією рослинний орнамент. Найбільше свідчень використання подібного типу стилосів зафіксовано саме на стінах храму св. Панте-леймона, де виявлено графіті XІІ-XV ст.

Окреме місце в експозиції займають керамічні полив’яні плитки трикутної і квадратної форми, а також – з невисоким рельєфом, декоровані стилізованими композиціями рослинного орнаменту, зокрема зображеннями грифонів, фантастичних птахів та орлів, які масово застосовувалися для вимощення підлог галицьких храмів і палацових споруд XІІ ст.

Знахідки таких плиток зустрічаємо у румовищах храмів всього Галицького князівства. Зображення грифонів на галицьких плитках вміщувалося у круглому медальйоні засобами плоского рельєфу та мало особливе значення й походження. Зображення орла одне з найулюбленіших зооморфних мотивів середньовіччя, символ мужності, безстрашності, оновлення.

До виробів з бронзи відноситься знайдений на околиці с. Сапогів, поблизу Галича, бронзовий водолій у вигляді грифона.

Такого зразку водолії у вигляді грифонів, кентаврів, драконів та інших фантастичних тварин були поширені у середньовіччі в побуті князівського двору і церкви. Немає сумніву, що галицький бронзовий водолій – твір галицького майстра, котрий на основі переосмислення західноєвропейських та східних зразків створив свою річ, яка немає аналогів. Водолії датуються ХІ-ХІІІ ст.

Окрему групу в експозиції музею займають хрестики.

На Золотому тоці Я. Пастернаком у 1940-1941 рр. було знайдено декілька нагрудних хрестиків-енколпіонів різної величини та кілька звичайних хрестиків. Були також і кам’яні, мабуть з літописного зеленого холмського каменю.

 Енколпіон – це хрест-складень для зберігання всередині мощів святого, зображення якого є на однім з боків хреста. Він мав лицьову та зворотну сторони, відмінні за побудовою і характером зображення. Енколпіони носили поверх одягу. На хрестах найчастіше зображувалися Діва Оранта або Одигітрія (Богоматір) з одного боку; Розп’яття - з іншого боку (лицьова сторона). У енколпіони Київської Русі вкладалися частинки мощей, або частинки освяченої просфори.

 У 1981 р. при садибі Шевчуків у Крилосі біля Золотого току було виявлено декілька житлових споруд з речовим матеріалом ХІІ ст. і так звану ювелірну майстерню з коморою, на дні якої знайдено бронзові та кам’яні ікони, уламки хрестів-енколпіонів, кам’яних формочок. Найголовніше те, що виявлено 154 тигельки із залишками бронзи, емалі, срібла й золота (14 з них експонуються в даній експозиції музею, інші – 140 тигельків знаходяться у фондах ІФКМ).

Такої кількості тигельків не знайдено в жодному регіоні стародавньої Русі. Ця знахідка дає змогу припустити, що при княждворі у Галичі існувала майстерня, де виготовляли різні малі хрестики, лунниці та інші жіночі прикраси.

Загалом сакральна колекція періоду Галицько-Волинського князівства в експозиції Івано-Франківського краєзнавчого музею є досить різноманітною і цікавою.

Матеріали науково-практичної  конференції  “Християнство - духовна основа українського народу”. Івано-Франківськ. 8 жовтня 2018 року. Івано-Франківський краєзнавчий музей. Івано-Франківськ.  2019. С.51-59.

Ольга Коретчук, вчений секретар

Івано-Франківського краєзнавчого музею