ІФКМ © Про сайт | Контакти

Iвано-Франкiвський Краєзнавчий Музей

У фондах Івано-Франківського краєзнавчого музею зберігається рідкісне видання «Географія Любенського»,  яке вийшло друком ймовірно у 1741році. Автор книги – польський вчений Владислав Любенський, який займав посаду придворного географа в період правління польського короля Августа ІІІ. Цей розлогий комплексний трактат становить неабияку цінність як першоджерело з історичної географії України XVІІІ ст.

Польське видання “Географія Любенського”

із фондів ІФКМ


 Зокрема, на сторінках  книги міститься один з найдавніших географічних описів Галичини, що входила до складу Польщі. З праці В. Любенського дізнаємося якими були адміністративні одиниці і межі Галичини, географічна картина її заселення, етнографічна мозаїка у першій половині XVІІІ ст. Опис галузей господарської спеціалізації, аграрних занять і кустарних промислів подано через призму опису населених пунктів.

 У передмові до читача автор  наголошує, що у своїй праці він використав результати досліджень передових на той час науковців. Отже те, як він подає характеристику Руського воєводства і Галичини, було загальноприйняте на території тогочасної Європи. Цікавим є трактування автора яким чином землі Русі потрапили до складу Польщі. В. Любенський стверджує, що після багаторічних баталій між польськими королями і руськими князями, Казимир Великий остаточно завоював Русь, «приложивши її до Польщі». Автор трактату із захопленням описує наш край «як обітовану землю від Пана Бога, бо розташована вона на родючих багатих ґрунтах, які дають щедрі врожаї різних зернових культур без особливих зусиль тих,  хто на цій землі працюють». «Русь розташована в горах і чистих полях, що омиваються великими ріками» – стверджує В. Любенський. Озера і стави, джерела багаті на сіль – це також багатства Русі. Вражає кількість залізних кузень і скляних гут, стада коней і великої рогатої худоби,  а також дикої звірини у лісах.

Із тексту трактату дізнаємося, що герб Руського воєводства – це золотий лев у золотій короні на блакитному полі, що опирається передніми лапами на скелю. Варто відзначити, що аналогічний опис ми зустрічаємо і в українських історичних джерелах. На той час у склад воєводства входило шість земель: Львівська, Перемишльська, Сяноцька, Галицька, Холмська і Жидачівська. Кожна із земель мала своїх урядників і старост, які підпорядковувались краківському воєводі, і мала право вибирати своїх послів і депутатів до сейму.

Як окрема адміністративна одиниця, що входила до складу Руського воєводства, була земля Галицька. Цікаво, що у XVIII столітті до її складу входив також Теребовлянський повіт. Автор подає детальний опис герба Галичини – чорна галка у золотій короні з розпростертими крилами на білому полі. Найбільшими містами Галичини на той час були Галич, Теребовля, Коломия, Снятин і Станиславів. Подаючи відомості про Галич, автор зазначає, що у минулому це місто було столицею Галицького королівства і центром митрополії, яка пізніше була перенесена до Львова. Любенський пише, що місто було оточене валами, а замок мав фортифікаційні споруди ще з часів короля Казимира.

Характеризуючи природні багатства автор трактату зазначає, що в околицях Галича є значні поклади алебастру. Описуючи Коломию, Любенський звертає увагу на те, що це місто, розташоване над річкою Прут, є повітовим центром. Перераховуючи природні багатства Коломиї автор пише, що місто славилося солями. Він вказує, що основним способом добування солі є виварювання її з природних солених вод. Ще одним містом, яке розташовувалось над Прутом, Любенський вказує Снятин. Це місто він називає столицею Покуття і характеризує його як значний центр торгівлі, добре укріплений і багатий. Особливо Снятин славився торгівлею кіньми. На жаль, місто зазнало значних руйнувань і було пограбоване російською армією.

Особливо цікавим для нас є опис міста Станиславова. У тексті трактату вказано, що місто збудоване Андрієм Потоцьким, який мав титул воєводи Київського. Автор не зазначав у своєму описі те, що Станиславів був фортецею. Про це ми дізнаємося з наступних рядків, де йдеться про те, що пізніше Йосип Потоцький укріпив захисні споруди фортеці. Згадуючи природні багатства, автор вказує, що в околицях міста є поклади мармуру.

До складу Коломийського повіту входили волості – Делятин, Ланчин, Кричка, Манява, Молотків, Солотвин, Росільна та багато інших. Найбільше ці землі славилися виварюванням солі. Про розміри виробництва і торгівлі цим продуктом свідчать слова автора, що “солі, яку там добували, вистачало на цілу Русь і Литву”. Любенський зазначає, що міста Галичини мали багату архітектуру, вишукані замки.

  Автор трактату звертає увагу на Покуття, як провінцію економічно розвинену і “багату на меди і віск, великі стада коней і рогатої худоби”

Отже, комплексний географічний трактат “Географія” Владислава Любенського є цінним інформаційним джерелом з історичної географії Русі, що містить опис земель Польського королівства, до складу якого входила і Галичина. Детальна характеристика природних багатств краю, регіональних особливостей господарської спеціалізації через призму опису населених пунктів, етнографічніх і етногеографічних особливостей, сприяв залученню європейських спеціалістів і інвестицій, розширенню і розвитку виробництв, появі нових галузей господарювання і поступовому входженню Галичини в європейський економічний простір.


Жупанський Я. І. Топографо-картографічні дослідження в Україні в нові часи (кінець XVII – початок XX ст.). Вісник геодезії та картографії. 1994. № 1. С. 45-49.

Круль В., Чернюх Г. Географо-краєзнавчі аспекти історичного дослідження Галичини. Історія української географії. Тернопіль : “Підручники і посібникиˮ, 2000. Вип. 1. С. 57-61.

Рутинський М. Польські першоджерела історичної географії Галичини XVII – першої половини XX ст. Вісник Львів. УН-ТУ. Серія геогр. 2012. Вип. 40. Ч. 2. С. 124-138.

Щодра О. Історична географія України від найдавніших часів до кінця XVIIІ століття. Львів, 2016. 297 с.

Łubieński W. Geographia Łubieńskiego. 1741. 656 s.


Любов Осудар, завідувач відділу природи

Івано-Франківського краєзнавчого музею


Джерело: Łubieński W. Geographia Łubieńskiego. 1741