Habitasse © Curabitur felis erat. Mauris di Serif. Vestibulum | Sed vulputate

IФКМ

Івано-Франківський краєзнавчий музей

Історія Івано-Франківського краєзнавчого музею сягає другої половини ХІХ ст., коли по всій території Галичини під впливом краєзнавчого руху в Західній Європі організовувались господарські та історико-етнографічні виставки.  Одну з таких виставок було організовано у Станиславові в 1879 році, де експонували вишивки, ткацькі вироби, роботи гончарів Покуття і Гуцульщини, а також вироби знаного майстра художнього різьблення Юрія Шкрібляка. Згодом такі виставки пройшли в багатьох містах краю і дали поштовх організації музеїв у Галичині.

На території Івано-Франківської області музеї з’явились після Першої світової війни.

У 1928 році в м. Станиславові (Івано-Франківську)  створено Покутський музей. Експозиція музею більше уваги приділяла  польським маґнатам Потоцьким, засновникам міста, а також тендеційно представляла територію Західної  України  як польську. Так само трактували українські (гуцульські) мистецькі пам’ятки.

Постановами Тимчасового управління Станіславської області від 11 листопада та 1 грудня 1939 року було вирішено створити обласний історичний музей ім. 17 вересня в місті Станіславі на базі Покутського музею, музею Гуцульщини в селі Жабйому ( сучасне  селище Верховина), а також окремих приватних колекцій.

Офіційно відкриття Івано-Франківського краєзнавчого музею (Станіславського  обласного  історико - краєзнавчого музею)  відбулося  1  травня 1940 року.

Експозиція розміщувалась у будинку на вулиці Галицькій, 7  і складалася з таких розділів: історії, народної творчості, природи та книгозбірні.

Фонди  налічували 15 500 одиниць збереження. З травня 1940-го по 22 червня 1941 року музей відвідало 24 тисячі осіб, проведено шість  тисяч екскурсій.

Навесні 1941 року музей організував археологічні розкопки в селі Крилосі  Галицького району,  які  перервала війна. Тоді на Юріївській горі було знайдено староруське поселення.

У роки Другої світової війни значну частину музейних збірок (колекції народного мистецтва, нумізматики та архів) евакуйовано на схід. Назад вони не повернулися. Частину музейних збірок пограбовано під час фашистської окупації в 1941 – 1944 роках.

1 серпня 1944-го  музей відновив свою діяльність. Після закінчення війни експозицію поновили, організували ряд науково-збиральницьких експедицій.   

 Станом на 01.01.1945 року фонди музею налічували 9,5 тисячі одиниць збереження.  Поступово  зростала і кількість відвідувачів. Так,  за 1945-й музей відвідало біля п’яти  тисяч осіб, за 1950-й – 24 766, а в 1955-му – 57 395.

У травні 1957 року для  музейної експозиції передано міську ратушу.  26 квітня 1959-го, після капітального ремонту, тут відкрили нову експозицію.

У структурі музею є такі  експозиційні відділи: природи, археології, історії, іконографії, народного мистецтва, а також неекспозиційні: науково-освітній, науково-методичний, охорони пам’яток історії та культури, фондів. У 2010-му в музеї відкрито відділ реставрації, який проводить профілактичні і консерваційно-реставраційні  роботи предметів музейного фонду.

В Івано-Франківському  краєзнавчому музеї відвідувачі знайомляться з фауною та флорою краю,  його  геологічною будовою, корисними копалинами, особливостями клімату, багатством внутрішніх водойм, цінними археологічними знахідками від перших поселень у межиріччі Дністра і Пруту (понад  40 тисяч  років тому) до подальших культур: трипільської, доби міді та бронзи, залізного віку.

Експозиція детально висвітлює період української державності часів Галицько-Волинського князівства, історію Давнього Галича. Більшість експонатів, які представлено у вітринах, зібрали працівники музею під час проведення археологічних розкопок на території Давнього Галича.

Численні документальні та речові матеріали розповідають про життя мешканців краю в ХV – ХІХ ст., їхню постійну боротьбу за незалежність і культурний розвиток.

Особливо цікавить  відвідувачів розділ «Зброя ХVІІ – ХІХ ст.».

Експонати одного із залів висвітлюють історію заснування та розвиток міста Станиславова (Івано-Франківська), побут і господарську діяльність його мешканців.

Значну експозиційну площу відведено для ознайомлення з окремими етнографічними реґіонами Прикарпаття (Опілля, Покуття, Бойківщина, Гуцульщина).  У вітринах можна побачити речі народного побуту, одяг, найкращі зразки декоративно-ужиткового мистецтва жителів цих реґіонів.

У виставкових залах показано також колекцію ікон XVII–XX ст., які презентують зразки  західноукраїнського професійного та народно-ремісничого малярства.

Щороку музей і його філіали відвідує 150 – 155 тисяч осіб, проводять понад дві тисячі екскурсій, організовують  близько 80 виставок, більшість з яких знайомить відвідувачів з найкращими зразками народного мистецтва, історією та природою Прикарпаття. На виставках представлені як музейні експонати  та колекції, так і роботи приватних умільців.  Виставки  викликають значний  інтерес серед відвідувачів, зокрема  учнівської і студентської молоді.

Музей здійснює методичне керівництво громадськими музеями області. Для надання такої допомоги на початку 70-х років XX ст.  створено науково-методичний відділ.

На правах філіалів Івано-Франківського краєзнавчого музею працюють:

Літературний музей Прикарпаття (м. Івано-Франківськ).

Літературно-меморіальний музей Івана Франка та хата-гражда    

Харуків  (с. Криворівня Верховинського району).      

 Історико-краєзнавчий музей ім О.Феданка  

(смт Солотвин Богородчанського району).                            

Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича (с. Торговиця Городенківського району).

Музей М. Грушевського (с. Криворівня  Верховинського району).

Історико-краєзнавчий музей О.Довбуша (смт  Печеніжин  Коломийського району).

Історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина»

(смт Верховина  Верховинського району).

Нині Івано-Франківський краєзнавчий музей – знаний  науковий та культурний центр Прикарпаття. Основна його діяльність полягає у вивченні, збереженні  і популяризації  пам’яток  матеріальної  та духовної культури,  а також у залученні громадян до надбань національної історико-культурної спадщини.